Репортаж азербайджанського журналіста Сеймура Кязімова з Київської області

«Тут почалася війна» – ЗВІТ з України.
Братські могили, «дроти смерті», руїни техніки та амуніції, Київська область

Зараз військові дії ведуться переважно на сході України. Не зважаючи на те, що російські війська вийшли з Києва на початку квітня, їх сліди все ще помітні на цих ділянках. 20 квітня ми побували в Ірпені, Бучі, Бородянці та Гостомелі. Ці ділянки частково розчищені, на окремих ділянках ведуться відновлювальні роботи. Сліди від ракет і вибухів на будівлях, чорні плями від полум’я, уламки, автомобілі, що проїжджають танки на узбіччі, та каравани підірваної військової техніки повністю відображають жахіття війни. І, звичайно, ми не забуваємо про вбитих людей. Тіла на вулицях і в будинках, масові поховання ще довго не забудуться.

Є також держава, ім’я якої часто згадується в російсько-українській війні – Білорусь. Звідси на територію України увійшла значна частина російської армії, яка вчинила вищезгадані розправи та пограбування. Кремль заперечує цю різанину, називаючи це «західною дезінформацією». Але є люди, які бачили ці жахи й дивом вижили. Всі вони кажуть, що цю страшну картину створив російський солдат.

Ліс, розташований у селищі Микуличі Бородянського району Київської області, був одним із місць дислокації російської армії. Сюди вони потрапили через Білорусь. Відстань від лісу до кордону 180 км. За словами українського військовослужбовця, який нас супроводжував, який не хотів називати себе, тут було 10-12 тис. російських військових. «З їх підготовчих дій здається, що вони думали, що залишаться надовго», — каже наш гід. Протягом двох тижнів вони копали траншеї та укриття в лісовій зоні довжиною 15 і шириною 15 кілометрів. Крім того, вони провели величезні розкопки для розміщення танків і артилерії. Український військовослужбовець додав, що техніку для всіх цих розкопок примусово забрали у селян, які проживають поблизу лісу. «Зрозуміло, що російські війська не привезли екскаватор і трактор, дістали тут, але й силою».

У лісовій зоні також зустрічається багато зрубаних дерев і гілок. Укриття переважно вкриті деревами. В якості дров використовували також масово зрубані дерева. Поруч також можна знайти сухі продукти, ліки та одяг російської армії.

Ми просуваємося до глибини лісу. Район повний зброї. Малі, середні та великі снаряди знаходять розкиданими на землі. Більшість із них не вибухнули й повністю придатні до використання. Під час зйомок на місцевості нам потрібно бути максимально обережними та в основному «дивитися під ноги». Бо в районі були випадки «растяжки» — ручних гранат і фугасів, прикріплених до дерев дротом. Наш гід каже, окрім того, щоб дивитися під ноги, ми також повинні перевірити, чи є такі дроти на рівні грудей.
«Ручну гранату також можна прикріпити до дерев на цьому рівні… За допомогою тонких непомітних проводів…» Військові називають це «сюрпризом». Ми також обережні, щоб не зіткнутися з таким неприємним «сюрпризом». Раптом чути вибух. «Це сапери», – каже наш гід. Через короткий час зустрічаємо тих саперів. Вони також не спілкуються із ЗМІ, кажучи, що немає дозволу. Але звітують про свою роботу – частину зброї знешкоджено, частину збирають і вивозять із зони.

У лісі багато повністю знищеної військової техніки російської армії. Хоча активних бойових дій не було, українська армія знешкодила техніку ракетами.

ФОТОКОЛЛАЖ

Ми повертаємося. Але наш військовий гід веде машину в протилежному напрямку, а не тим шляхом, яким ми сюди достались. Пройшовши 300 метрів, ми натрапляємо на великі дерев’яні ящики, нагромаджені один на одного. Це коробки зі снарядами «Град». Деякі порожні, інші повні. Саме звідси бомбили Київ та його околиці. Відстань до Києва 50 км. Вибір лісу як постійного місця був не випадковим, оскільки він знаходиться поблизу джерела води та сіл.

Одним із перших місць, де російські війська увійшли до лісу, був Макаров. В’їжджаємо до Бучанського району Київської області. Мешканців стає менш помітно. Найзапекліші бої були між Макаровим і Бородянкою. Перед будинками нагромадилися маленькі снаряди. Деякі з них цілі.

Мешканка селища Люба вказала на поле біля свого будинку і розповіла, що тут були розташовані об’єкти «Град». На протилежному боці будинку було видно танки. Любі 62 роки. Снаряд влучив у її будинок і повністю знищив його. У її чоловіка стався інсульт. За даними місцевої поліції, в населеному пункті повністю зруйновано 200 будинків, а 600 – частково. Загинули 23 жителі.

– 25 лютого я зварила борщ, ми просто сиділи їли його з сусідами, ми підстрибнули від звуку вибуху, – Люба показує руїни навколо, – і ось результат…

*

Ми вирушили в район з Громадською спілкою «Український фонд енергоефективності та енергозбереження», заснованою Анаром Рафієвим. Благодійністю організація займається з першого дня військової інтервенції Росії в Україну. Громадська спілка забезпечує продовольством, гігієною та медичними засобами для військовослужбовців та цивільного населення, а також передає обладнання Star-Link владі постраждалих міст, евакуює населення з небезпечних районів та готує дорожні карти для безперебійної доставки допомоги.