23 Червня 2022

 

– Як ви вважаєте, чому Росія напала на Україну?

– З одногобоку геополітика, Росія хоче мати сухопутний коридор до Криму, а з іншого боку – амбітна позиція російського уряду.

 

– Російська сторона стверджує, що в Україні є неофашисти. Ви живете в Україні, чи зустрічалися ви з неофашистськими найманцями, чи це нісенітниця?

– До 24 лютого я не розумів, що таке неонацизм. Але потім я послухав керівництво російських окупантів, – у їхньому розумінні неофашист – це людина, яка готова захищати свою Батьківщину, свою землю та свій дім. Чи є тут фашизм у тому розумінні, яке мають на увазі російські ЗМІ –  немає. Я жодного разу не зустрічав тут в Україні жодного нациста. Я сам азербайджанець, громадянин Азербайджану, не слов’янин. Я ніколи не відчував попрання своїх прав. У нашій компанії працює більшість українців, азербайджанців 2-3 особи і ми нормально працюємо. Нас слухають, розуміють, поважають, і тут дуже комфортна країна. Україна – багатонаціональна країна як Азербайджан та Туреччина. Тут разом можуть мирно жити багато народів, а російський світ це не сприймає.

 

– Ми знаємо, що ви людина, яка пережила першу та другу карабаські війни, як ви оцінюєте гуманітарну ситуацію в Україні?

– Гуманітарну ситуацію можна поділити на кількам частин. Є критична інфраструктурна частина, яка у жахливому стані. Проблеми з логістикою: не працюють порти, перекриті доступні шляхи завезення продуктів, наприклад з Білорусії. Через територію Росії раніше йшли вантажі з Азербайджану та інших країн. Критична інфраструктура зруйнована вщент. З потребою в харчових продуктах Україна справляється досить непогано. Однак, якщо з продуктами зараз немає проблем, то нафтопродуктів, необхідних для агропромисловості критично не вистачає. Як приклад: сьогодні неможливо заправити паливом понад 20 літрів в одну машину, не кажучи вже про заправку сільгосптехніки та вантажів, які необхідні для налагодження власного виробництва. Величезна проблема пов’язана з тим, що до війни багато товарів Україна не виробляла, а лише закуповувала. Імпортний потік зараз можливий із трьох сторін: Молдова, Польща та Румунія. Молдова сама у складному становищі, тож залишаються Румунія та Польща, а логістика з ними складна та невигідна.

 

– До питання про логістику. Росія заблокувала Чорне море чи ні?

– Росія повністю заблокувала Чорне море. Не лише кораблями, а й замінувала усі морські підходи. Україна намагається домовитися за допомогою світової спільноти, зокрема Туреччини та пана Ердогана про безпечний коридор. Однак є фізична загроза мінування всього Чорного моря, щоб його розмінувати знадобляться місяці. Тому проблема з портами велика та надовго.

 

– Ми знаємо, що ви є Головою фонду енергоефективності. Ваш фонд зараз займається гуманітарною допомогою. Що Ваш фонд робить у цьому напрямі?

– Наш фонд називається Громадська спілка “Український Фонд енергоефективності та енергозбереження“. До війни ми займалися проектами терморегуляції, енергозбереження, які здійснювалісь за допомогою державних грошей, зовнішніх кредитів та грантів. Але через те, що в Україні розпочалася війна і я люблю цю країну, ця країна стала моєю другою батьківщиною, я залишився з українцями. Свій обов’язок я вирішив виконувати, допомагаючи українцям, азербайджанцям, туркам та громадянам інших країн, які опинилися на території України, щоб люди не зникли у хаосі війни.

На сьогодні ГС стала партнером ЮНІСЕФ, ми розвезли близько 900 тонн гуманітарної допомоги; стали партнерами Мінцифри та компанії SpaceX. Розвезли 50 Старлінків до всіх гарячих точок, де немає зв’язку, серед них: Ірпінь, Буча, Гостомель, Миколаїв, Чернігів. Спільно із посольствами Азербайджану та Туреччини ми евакуювали на батьківщину багатьох громадян цих країн, а також громадян Грузії. Ми створили розподільний центр в Коломиї, до якого у перші дні війни перевозили закордонних громадян. Потім наші волонтери допомагали їм у подальшій евакуації: зв’язку з посольствами та перетині кордону. Ми зібрали близько 14 млн гривень та передали ці кошти Міністерству Оборони України. Решту гуманітарної допомоги ми здійснюємо виключно за свої кошти без залучення «донатів» та інших благодійних фінансових вливань. Намагаємося максимально використати власні кошти, щоб ті гроші, які могли б залучити, йшли на іншу цільову допомогу Україні. Крім того, спільно з міжнародною організацією ЕRSI ми створили геоінформаційну систему, в яку зараз заносимо дані про руйнування внаслідок російської агресії міст: Макарова, Фастова, Ірпеня, Бучі, Гостомеля, Миколаєва, Харкова, Чернігова. Після оцінки збитків ми розробляємо плани відновлення та реконструкції зруйнованих об’єктів.

 

– Ви професійний енергетик. І ви знаєте, що Україна транзитна країна і Росія має «великі козирі» – нафту і газ. Путінсказав, що через війну доступ Європи до цих ресурсів перекрито. Як ви вважаєте, ця війна викличе велику енергетичну кризу у світі?

– Я вважаю, що логістичні та комерційні правила, які були у світі до 24 лютого, вже змінилися. Пріоритети в нафтогазовій галузі також зміняться. Так, це величезний важіль впливу, особливо на недружні Україні країни. Але ще до війни я та мої партнери вирішували завдання зменшення залежності України від енергоресурсів Росії як найближчого постачальника. Погано чи добре, але ми підготувалися як могли. І цей процес триватиме. Весь світ перебудовує економіку, щоб позбавитися російської енергозалежності. Як приклад – Голландія та інші європейські країни, які принципово відмовилися платити за енергоресурси в російських рублях. Я думаю, зміниться світовий порядок. Він змінюється. Нині ми разом формуємо новий порядок, нові правила гри, нові правила бізнесу, нові альтернативи. Альтернативи – не знайти іншого постачальника, а почати споживати менше. Нафта і газ — це добре, але завдяки технологіям альтернативних джерел можна збудувати споруди, які мізерно споживають енергоресурси. І ми це вже здійснюємо – Україна дуже багата на розум, це дуже інтелектуальна держава і тут зібрані найкращі інженери.

 

– Міністр оборони Росії сказав, що вони захоплять Київ, Львів та інші міста. Але це не відбувається. Бо українські захисники сильні чи російська армія слабка?

– Це дуже цікаве питання. Я довго над цим думав і не міг зрозуміти чому друга армія світу виявилася такою фейковою. Але це так. До цього можна додати реальний патріотизм і бажання української армії не здаватися. Ці два фактори показали, що Росія вже програла. Вперше за весь час незалежності в країні проявилися Президент і керівництво, які вирішили не домовлятися з агресором, поставити його на місце. І в українців це виходить. Російські окупанти зрозуміли – Київ та інші міста їм не по зубах, не можуть вони одночасно вести кілька фронтів. Після цього Росія переглянула стратегію та війська відійшли від Києва, Чернігова, частково від Харкова.

 

– Ви думаєте, «Сильна Росія» це був міф?

– Я вважаю, що це найбільший фейк, яким нас годували 30 років. Змінилася навіть риторика російських журналістів. Нині вони кажуть: «Ми зіштовхнулися із найбільшою армією Європи». Хоча до цього було: «Ми за три дні завоюємо всіх і ще до Польщі дістанемося». Російська армія не настільки сильна та оснащена. Вони не мають мотивації.

 

– Останнє питання. Як зупинити війну?

– Найреальніший і правильніший шлях – російський народ зрозуміє, що від війни з Україною їм теж не добре. За 30 років у Росії нічого не змінилося. Повне переобрання керівництва, імпічмент чи інший спосіб зміни влади – наймирніший варіант закінчення цієї війни та налагодження відносин між двома країнами. На прикладі Азербайджану та Вірменії – є сусід і ти маєш налагодити мирне співіснування з ним на основі партнерства та взаєморозуміння.Незалежно від того, яка сторона сильніша, є світовий порядок, територіальна цілісність країн та права людей. Росія та її народ мають захотіти стати правильною демократичною країною.

 

– Пане Анар, дякую вам за дуже корисне інтерв’ю.

– Вам теж дякую. Як азербайджанець і мешканець України дякую турецькому народу за допомогу та величезну підтримку Україні.

 

Повна версія інтерв’ю за посиланням https://www.youtube.com/watch?v=pN9ICVqo5Xs&t=924s

 

Поділитись у facebook