Репортаж азербайджанського журналіста Сеймура Кязімова з Миколаєва
Фільм-катастрофа: спраглий, під вогнем, покинуте місто – репортаж з України
Це війна. Хоча Росія називає військову агресію проти України «спецоперацією», це нічого не змінює. Смерть, руйнування, насильство тощо. Нагадуючи фільм-катастрофу, ця сцена не є ані описом минулого, ані сценарієм майбутнього. Це відбувається зараз. В цей момент. У 22-му році XXI ст. Європа…
Є місця в величезній Україні, де люди вважають, що їм пощастить, якщо вони будуть живими завтра. Тому що в тих місцях немає безпечного місця. Балістичні ракети або касетні бомби можуть бути скинуті в будь-який день або в будь-який час доби. На сьогодні російська армія обстріляла мирні населені пункти, громадян, які чекають на евакуацію на залізниці, та людей, які чекають допомоги. “Наша ціль – військові об’єкти”, – заявила Москва, яка обстрілює об’єкти та населення, які не мають тісних зв’язків з військовими. Одним з таких міст є Миколаїв.
Це другий візит до цього міста з початку конфлікту. До 24 лютого це маловідоме світовій спільноті, у тому числі більшості азербайджанців, місто останні два місяці було в заголовках провідних ЗМІ. Ми працюємо під бомбардуванням у всіх сенсах цього слова. Є люди, які живуть у таких умовах 60 днів. Наразі їх турбує не лише війна, бо зараз їм загрожує гуманітарна катастрофа. Через деякий час про це…
Миколаїв – одне з головних міст, які російська армія хоче зайняти з 24 лютого. Сусіднє місто Херсон зараз знаходиться під контролем російських військових. Вкрай важливо захопити це місце, щоб рухатися в бік Одеси. На окремих ділянках йдуть бої. Хоча російські танки увійшли до міста на початку березня, усі вони були знешкоджені. На центральних вулицях та проспектах міста встановлено блокпости та шлагбауми проти важкої техніки. Є й ті, хто покинув місто з першого дня бойових дій. Дітей у місті майже не залишилося. Спостерігаємо, що з міста виїхали цивільні машини з написом «Діти». Крім того, бачимо автобуси, що евакуюють населення. У місті кілька разів на день чути вибухи. У разі небезпеки лунає сигнал тривоги, щоб люди могли швидко піти до укриття, щоб сховатися від бомбових ударів.
Іноді попередження не рятує чиїсь дім чи життя. О 7 ранку 16 квітня одна з російських ракет, влучила в район, де розташовані населені пункти. Попри те, що будівлі не було людей, будівлі були серйозно пошкоджені та стали непридатними для проживання.
У той час ми були на місці події й спостерігали, як бомбардують прилеглі території. З першого погляду важко визначити, де впали ракети. Станцію, на якій ми зупинилися, розбомбили кілька годин тому, а руїни, які вона створила, досі горять. Ми в небезпечній зоні. Майже два місяці люди живуть у цій небезпеці. Це все ще стосується тих, хто вижив.
Ракета влучила в район вранці, більшість мешканців була вдома. Ті, хто на першому поверсі, встигли потрапити в підвал. Тим, хто жив нагорі, пощастило менш. Дехто встиг викинутися з дверей, а інших евакуювали сусіди та екстрені служби. Мешканці вже думають про переїзд в інше місце – будинок повністю зруйнований, люди не хочуть жити в цій небезпеці.
Ми завершуємо зйомки та намагаємося піти з зони, але стрілянина не закінчується. Як тільки ми сідаємо в машину, лунає сирена і ми прямуємо в укриття. Хвилювання закінчується, і продовжуємо наш шлях. Процес повторюється кілька разів на день… Як звуки ракетного вогню.
На цьому горе жителів Миколаєва не закінчується. До цього, як ми згадували раніше, додається ще й гуманітарна катастрофа. З 12 квітня у місті проблеми з питною та технічною водою. Ракетою пошкоджено водогін міста. Пошкоджена частина знаходиться в зоні активних боїв, куди вийти та відновити водопостачання практично неможливо.
У кожного в місті є порожні пляшки під воду та банки. Великі водовози зупиняються на кожному кроці, а перед ними довгі черги…
Депутат Миколаївської міської ради Раміль Агабеков повідомив Pressklub.az, що за короткий час вжито певних заходів для забезпечення потреб населення у воді. «Питну воду привозили з Одеси великими вантажівками, а технічну – двома водовозами. Ця робота триватиме до тих пір, поки проблема не буде вирішена. Я дякую моєму колезі з Одеси Олексію Леонову за цю підтримку».
Проблема з водою паралізувала всі ресторани, кафе та інші заклади громадського харчування міста. Нині основними об’єктами діяльності є ринки, де люди також отримують найбільше води. Під час перебування в місті ми відчули негаразди населення та потребу у воді.
Наша остання зупинка – міжнародний аеропорт Миколаїв, який було звільнено 7 березня. Це одна з цілей російської армії з першого дня її інтервенції в Україну. Звільнення аеропорту від російської армії оцінив голова Миколаївської обласної адміністрації Віталій Кім: “Аэропорт наш! Мы выбили. Устраиваемся там поудобнее. Самолеты сейчас, правда, полететь не могут. Но аэропорт наш, это точка нужная“
Аеропорт досі вважається стратегічним об’єктом, і нам не дозволили знімати злітно-посадкову смугу чи літаки. Ми не могли знімати всередині будівлі, тому що вона була в аварійному стані, тому що в будь-який момент є загроза обвалення. Аеропорт завдав удару з контрольованого Росією міста Херсона. Останні будівельні роботи в аеропорту проводились у 2017 році.
18 квітня. Тривога та артилерія звучали всю ніч. Звук снарядів, що влучають в місто, іноді доноситься з найближчої відстані. Тому ніч не була комфортною. Імовірно, в другій половині дня напруженість продовжиться – визначити, де впали ракети, знайти загиблих і поранених, а також роздати воду населенню.
Населення міста зазнало серйозного психологічного шоку від цієї ситуації. Це добре видно в поведінці та вчинках людей. І нестача води, і негаразди, викликані життям під ракетним обстрілом, а також руйнування будинків і розпад сімей створювали напружену атмосферу. Поки ми там були, жоден із понад 20 мешканців, до яких ми звернулися на співбесіду чи опитування (!), не захотів говорити. Вони навіть відмовилися виступати на прохання та з дозволу міської влади, армії та урядовців. Ця духовна катастрофа, мабуть, є одним із найболючіших наслідків війни, яку скоро буде важко усунути.
З ранку з міста евакуювали велику кількість жителів. І удар по інфраструктурі міста, і погіршення соціальних умов життя, і все більш важкі наслідки військової агресії, масове вбивство мирних жителів ракетами та артилерією унеможливлюють проживання тут.
За словами місцевої влади, евакуйованих доставили на європейський кордон, звідки їх відправлять до Польщі чи іншої країни.
***
Ми поїхали до Миколаєва з організацією “Український фонд Енергоефективності та Енергозбереження”, заснованого нашим співвітчизником Анаром Рафієвим. Благодійністю організація займається з першого дня військової інтервенції Росії в Україну; Він забезпечує продовольством, гігієною та медичними засобами для військовослужбовців та цивільного населення, а також передає обладнання Star-Link владі постраждалих міст, евакуює населення з небезпечних районів та готує дорожні карти для безперебійної доставки допомоги.
